Герої не вмирають - вони вічно живуть у наших серцях!
Йшли по площі Герої тихо,
Йшли неначе в останній бій.
Хоч і тіло забрало лихо,
А у серці кожен живий!
І вдивляються очі сірі, -
Обійняти би рідних своїх!
Тільки душу вже тягнуть крила,
Щоби змити на небі гріх...
Простяглися, мов стежка, сходи
Аж до сонця, в чужу далину...
Та так важко йти від народу
У важку годину сумну...
Ще б відчути обійми дружини,
Та війна забрала життя...
Не побачити доньку та сина,
Все покинули без вороття...
Віддали за країну Герої
Все що мали у світі цім...
Лиш в очах відголоски бою,
І ще бачиться сірий дим.
Ще гармати ревуть у полі,
Ще живий у окопі брат,
Ще у мріях щаслива доля,
А у серці вишневий сад...
Йшли Герої... І плакало небо.
І зітхали в скорботі сини.
Тільки їм наших сліз не треба,
Їм би бачити нас без війни!
Щоб у засвіти йшли і знали,
Що не марно пішли у бій!
Щоби діти у мирі зростали
У країні квітучій своїй!
І так тихо душі злетіли
Всіх Героїв нескорених тих...
Та приносять їх білі крила
Щохвилини у пам'ять живих...
Вічна пам’ять Герою АНДРІЮ
