Великомихайлівська громада

Одеська область, Роздільнянський район

Горить свіча і пам’яті сльоза Додолу з неї краплями стікає. Земля ридає, плачуть небеса – Героїв Україна пам’ятає

Дата: 23.05.2024 13:27
Кількість переглядів: 32

Фото без опису

А ти на небо зовсім рано полетів,
В обійми Бога, що прийняв тебе до себе.
Розлуки з рідними ти не чекав і не хотів,
Залишив біль і смуток, що без тебе…

Кричала мама: «Повернись, не покидай!»
До твого серця щільно притуляла вухо,
Все повторяла: «Сину, не вмирай…»
Замовк весь світ, довкола стало глухо.

Її слова врізалися в серця,
І люди умивалися сльозами.
Не поведе тебе вже до вінця,
Спинився рід, й скінчилось все для мами…

Лиш день і ніч, і зболена душа,
І чорна хустка, що закрила сонце й небо.
Тобі написано посмертного вірша,
Але тобі вже там цього всього не треба.

Тепер ти ангел і до неї прилітай,
Обнявши крилами нечутно, ледь торкнувшись,
Ти маму в ніч холодну зігрівай,
Щоби відчула, що ти поряд, посміхнувшись.

Бо в сиротини тут опори більш нема,
Ти був єдиною надією на старість.
Для тебе все старалась, та дарма,
Нема онуків, хто відчує жалість…

Від вітру й сніговиці захищай,
Щоб не промокла під дощем холодним.
Сховай від граду той мізерний урожай,
Щоб цілий рік не був її голодним.

Від спеки в літню днину прикривай,
Щоб не нагрілась голова на сонці,
І сльози теплим вітром витирай,
Щоб хусточка просохла у долоньці…


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь